Вірш про «легких» українців викликав хвилю критики: що не так

У вірші, опублікованому напередодні свята, Макєєва стверджує, що бути українцем легше тим, хто виріс на Галичині, слухав пісні Скрябіна, мав діда — воїна УПА та ходив у гімназію у вишиванці. Водночас, на її думку, складніше — тим, хто народився на Донеччині, не знав української мови з дитинства, а на Різдво їв олів'є замість куті.

Авторка також порівнює онука воїна УПА з онуком азовського моряка, протиставляє Діда Мороза Святому Миколаю та стверджує, що складно бути українцем, коли «від твого дому залишились просто руїни». Наприкінці вона закликає «не ділити українців на ви і ми», однак саме ця теза викликала найбільше запитань у читачів.

У коментарях під публікацією користувачі вказали на маніпулятивність твору. Зокрема, люди, чиї родини походять зі сходу України, розповіли, що знали українську з дитинства, співали колядок і носили вишиванки. Одна з коментаторок з Луганська наголосила: «Українкою не треба „бути“, ти або українка, або прибідняєшся». Інші зауважили, що родичі з УПА зазнавали переслідувань, тож називати їхню долю легкою — щонайменше некоректно.

Критики твору зазначають, що він не об'єднує, а навпаки — створює штучні межі між українцями, протиставляючи регіони, традиції та родинні історії. Висловлювання про «легкість» і «складність» бути українцем під час війни виглядає особливо гостро, адже війна торкнулася всіх незалежно від походження.

Підсумовуючи, можна сказати: вірш Макєєвої став приводом для важливої розмови про те, що українська ідентичність не вимірюється набором регіональних ознак чи родинних історій. Спроба показати «різних» українців обернулася звинуваченнями у розпалюванні внутрішнього розколу — і це, ймовірно, головний урок цієї історії.