У Вінниці прощаються із Сергієм Кривобоком: що відомо про воїна

Сергій Кривобок народився 4 жовтня 1988 року в селі Глинську Калинівської громади. Дитинство та шкільні роки минули в Грушківцях, старші класи він закінчив у Хомутинецькій школі, де його згадують як старанного, активного й товариського учня. Згодом навчався в Козятинському закладі професійно-технічної освіти, проходив строкову службу в Миколаєві у зенітно-ракетних військах, а в цивільному житті працював будівельником.

До лав Збройних сил України Сергій став у березні 2022 року, маючи за плечима досвід строкової служби. На фронті він воював як штурмовик, а також був сапером екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Служив у 154-й окремій механізованій бригаді, брав участь у боях на Харківському та Запорізькому напрямках, де зазнав важкого поранення. Після реабілітації не залишив службу, повернувся до побратимів, згодом продовжив службу у 70-й бригаді, а пізніше його перевели на Харківщину.

Загинув воїн 12 вересня на Куп'янському напрямку від смертельного поранення. Для родини особливо болючим залишився спогад про останню розмову з мамою — телефоном він сказав їй: «Мамо, я тебе люблю». Рідні згадують Сергія як мужнього та надійного чоловіка, якого поважали побратими. «Сергій був відважним воїном. Побратими поважали його за мужність, витримку та надійність. Для нас він назавжди залишиться добрим сином, люблячим чоловіком і батьком, турботливим братом. Він умів підтримати, був поруч, коли це було потрібно. Таким ми його і запам'ятаємо — щирим, добрим і рідним», — розповідають рідні.

У Сергія залишилися 12-річна донька, дружина, батьки, сестра, племінники та друзі. Прощання розпочнеться 18 вересня об 11.30 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, а о 13.00 воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

За кожною такою історією стоїть не лише втрата для родини, а й ще один вимір війни, яка триває. Сергій належить до тих, хто після важкого поранення міг би залишитися в тилу, але обрав повернення на передову. Для громади це означає, що підтримка ветеранів, родин загиблих і пам'ять про них залишаються щоденною справою, а не разовою подією. Вічна пам'ять Захиснику України.