Вердіс: мікродержава на березі Дунаю, яку не визнає ніхто

Ідея створення Вердіса виникла 2015 року в Деніела Джексона, громадянина Австралії та Британії, якому тоді було лише 14 років. Вивчаючи карти в інтернеті, він натрапив на ділянку на березі Дунаю, яку не контролювала жодна з двох сусідніх країн. Формально республіку проголосили 30 травня 2019 року, після чого Джексона обрали президентом.

Назва держави походить від латинського слова, що означає «зелений», і спочатку акцент робився на екологічних питаннях. Вердіс претендує на територію площею 0,501 квадратного кілометра — це значно менше, ніж у Ліберленда, іншої самопроголошеної території між Хорватією та Сербією, яка надихнула Джексона. Ліберленд розкинувся на 7 квадратних кілометрах болотистої місцевості; його засновник Віт Єдлічка мріяв про країну без податків, зі свободою володіння зброєю та біткоїном як валютою. У 2015 році він із друзями встановив там прапор, після чого їх затримали й оштрафували, а самому Єдлічці заборонили в'їзд до Хорватії.

Історія повторилася з Вердісом у жовтні 2023 року. Джексон разом із групою поселенців прибув на спірну територію, щоб заснувати перше поселення, але за кілька днів їх затримала хорватська поліція. У мандрівників конфіскували документи й телефони, зобов'язали покинути Хорватію протягом семи днів, а Джексону назавжди заборонили в'їзд. Уряд Вердіса наполягає, що хорватські офіційні мапи підтверджують: територія перебуває поза юрисдикцією Загреба, проте хорватська влада з цим не згодна. Сербія, навпаки, ставиться до проєкту прихильніше: Джексон каже, що має в країні «позитивний» досвід, регулярно відвідує Белград і навіть відкрив там представництво.

Поява таких територій — рідкісний приклад так званої terra nullius, тобто землі, на яку не претендує жодна держава. Ці ділянки колись належали Сербії, але після перекроювання кордонів наприкінці війни в Югославії в 1990-х опинилися формально в складі Хорватії. Хорватія відмовилася від них, оскільки визнання цих земель означало б прийняття кордонів, що зменшували її територію. Сербія ж отримала вигоду від нових кордонів, тож поступилася кількома квадратними кілометрами біля Дунаю.

Таким чином, обидві держави відмовилися від претензій на ці ділянки, залишивши їх у правовому вакуумі. Вердіс і Ліберленд — це радше експерименти ентузіастів, ніж реальні політичні утворення, але вони демонструють, як історичні кордони можуть створювати дивні юридичні аномалії.