Як удари по складах змінюють ціни та асортимент у магазинах

Протягом останніх тижнів російські війська систематично атакують об'єкти, через які товари потрапляють на полиці магазинів. У низці супермаркетів періодично зникають фрукти, овочі, цукор, молочні продукти та інші товари. Коли постачання відновлюється, асортимент повертається, але нестача може виникати вже в інших категоріях.

Удари зосереджені переважно на логістичній інфраструктурі FMCG-товарів — продуктів харчування, побутової хімії та засобів гігієни. Найбільше потерпають складські та розподільчі центри Києва й області. Склад виконує роль буфера між виробником, транспортом і магазинами: він дозволяє приймати великі партії, зберігати їх і розподіляти відповідно до попиту. Коли такий вузол зникає, бізнес змушений створювати менші запаси, частіше возити товари, шукати довші маршрути та залучати додатковий транспорт. Це робить систему вразливішою: будь-яка затримка доставки швидше призводить до порожніх полиць.

Знищені центри були значною мірою автоматизованими, зазначає виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. Після їхньої втрати роботу обладнання доводиться виконувати людям на менших складах, що знижує продуктивність. Альтернатива — прямі поставки від виробника до магазину — зберігає постачання, але є дорожчою та потребує більше працівників.

Здатність міста компенсувати втрату складу залежить від його розташування та розміру. Містам ближче до кордону з ЄС, як-от Львів, Чернівці чи Рівне, простіше замістити внутрішні поставки імпортом. Харків, віддалений від західного кордону, більше залежить від внутрішньої логістики: товари спочатку привозять до регіонального складу, а вже звідти розподіляють між сотнями магазинів. Якщо цей буфер зникає, постачання переходить у режим «з коліс», коли товар надходить безпосередньо під поточну потребу. У стабільному середовищі така модель ефективна, але під час війни кожна наступна машина стає критичною.

Для Києва головна проблема — масштаб. Столиця має величезний постійний попит, тож розвозити товари невеликими партіями від виробників до тисяч магазинів економічно неефективно. Великий логістичний вузол об'єднує потоки, дозволяючи утримувати транспортні витрати на прийнятному рівні. Його втрата означає втрату економії на масштабі: постійні витрати починають повторюватися в десятках дрібних складів.

«Прямі поставки від виробника до магазинів потребують більше людей і коштують дорожче. Основний наслідок — зростання витрат рітейлерів, яке переноситься у вищі ціни на продукти. За окремими категоріями частка логістики в ціні товару становить близько 10%», — пояснює Вишлінський. Війна додає невизначеності на кожному етапі: склад може бути знищений, маршрут перекритий, доставка затримана. Бізнес змушений страхуватися додатковими машинами, запасними маршрутами та більшою кількістю рейсів — навіть якщо частину резервів не доведеться використати. Ці витрати можуть бути закладені в ціну товару або покриті з прибутку мереж, залежно від поведінки покупців.

Однак повномасштабного дефіциту не очікується. Україна виробляє достатньо продовольства, а знищення розподільчих центрів не знищує аграрне виробництво. Порожня полиця — це тимчасовий збій у постачанні конкретного магазину. Ринкова система гнучкіша, ніж у часи минулих дефіцитів: якщо один канал не працює, з'являється інший. «Досвід перших місяців повномасштабного вторгнення показав, що навіть без звичної системи розподільчих центрів можуть працювати прямі поставки. Тому ймовірніші точкові й тимчасові перебої, звуження асортименту та подорожчання категорій, логістика яких постраждала найбільше», — наголошує експерт.

Окрема проблема — аграрний сектор. Через атаки Україна втратила близько третини потужності експорту зерна чорноморськими портами, а альтернативні маршрути через Дунай мають обмежену пропускну здатність. Коли елеватори заповнюються, виробники змушені продавати продукцію за нижчими цінами, втрачаючи маржу. Це може тимчасово стримувати ціни для споживачів, але погіршує фінансове становище аграріїв, яким бракує коштів на наступний цикл. Водночас подорожчання транспортування та зберігання може зробити кінцевий продукт дорожчим.

Найімовірніший сценарій — вища вартість менш ефективного постачання та зменшення кількості акційних пропозицій. Системний локальний дефіцит можливий лише там, де втрачено великі регіональні потужності, як-от у Харкові чи Києві. Довготривалі наслідки цих атак стануть зрозумілі лише згодом, але вже зараз можна очікувати, що продукти на полицях дорожчатимуть, а асортимент дещо зміниться.