У Вінниці попрощалися з розвідником «Дзигою»: історія захисника

Андрій Дзигаленко народився у Стрижавці, з дитинства займався спортом — був вихованцем секції ушу, де й отримав позивний «Дзига». Його сестра Юлія розповіла, що спортивна школа заклала принципи: самурай не має цілі, у нього є шлях, і треба боротися за себе, країну та рідних. Родина, за її словами, завжди була патріотичною.

Після закінчення Вінницького політехнічного технікуму Андрій працював торговим представником, був учасником Революції Гідності. У 2014 році добровольцем пішов в АТО, служив у батальйоні поліції особливого призначення «Вінниця». Перший бій прийняв у Попасній.

Побратим Андрія, підполковник поліції Богдан Пацалюк, згадує його як енергійного, спортивного та відважного хлопця, який рвався в бій і хотів змінити країну на краще. Разом вони служили до 2023 року, а з початком повномасштабного вторгнення вирушили на Бахмутський напрямок. Пізніше Андрій вступив до Національної академії внутрішніх справ у Києві, і у вересні 2023 року став співробітником Головного управління розвідки Міноборони.

Сестра Юлія згадує брата як нестерпно смішного, доброго та комунікабельного. Він жартував у будь-якій важкій ситуації, заспокоював рідних, навіть коли на задньому фоні чулися звуки бою, казав, що це «хлопці шашлики смажать». За службу отримав відзнаку президента «За участь в АТО» та заохочувальну відзнаку ГУР «За мужність при виконанні спецзавдань».

Андрій загинув у ніч з 18 на 19 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. Родині повідомили про це в день народження батька, коли вся сім’я зібралася на святкування. «Коли приходили люди висловити співчуття, я пригощала їх тортом, тому що холодильник був забитий солодощами», — розповіла сестра.

«Дзига приїхав — і збігалися всі, вся рідня», — згадує Юлія. Після хвилини мовчання вона планує заїхати в McDonald’s, взяти улюблену страву брата та завезти йому.