Експосадовець із Тернополя здобув докторський ступінь із наук про Землю

Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці, назвавши цей день особливим. За його словами, здобуття ступеня — завершення одного етапу й водночас продовження шляху, який починався не з університетських аудиторій, а з практичної роботи.

Ключовою темою досліджень Бицюра називає стан Тернопільського водосховища: причини його деградації, зв'язки між природними та антропогенними чинниками і пошук способів відновити водойму. Саме практичні питання, за його словами, підштовхнули до глибшого вивчення біології, екології, гідрології та процесів у водних екосистемах. Шлях до цього пролягав через магістратуру з екології та подальшу наукову роботу в галузі гідроекології.

У дописі він згадує навчання, дослідження й експерименти, а також професійний досвід за кордоном — в Ізраїлі, Грузії, Швеції, Азербайджані, Молдові та інших країнах. Окремий напрям його роботи — застосування машинного навчання та штучного інтелекту в гідроекологічних дослідженнях. Нині ця діяльність об'єднує його з науковцями з України, Польщі, Португалії, Литви та інших держав, а спільні результати представлені в міжнародних публікаціях.

Бицюра подякував Тернопільському національному педагогічному університету, кафедрі геоекології та гідрології і своєму науковому керівнику Любомиру Царику. За його словами, саме там він отримав фундамент, який дозволив систематизувати практичний досвід і працювати з природними процесами вже як дослідник.

Сьогодні він завідує кафедрою екології та охорони здоров'я в Західноукраїнському національному університеті, входить до Ради Ukrainian Water Association і займається практичним впровадженням технологій ремедіації водойм, ґрунтів і лісових екосистем та відновлення рослинності. Окреме значення, за його словами, має застосування цих знань для відновлення екосистем, постраждалих унаслідок російської військової агресії.

«Для мене PhD — це не крапка і навіть не стільки академічний статус. Це підтвердження правильності шляху, в якому практика формує запитання для науки, наука дає інструменти для пошуку відповідей, а отримані знання мають знову повертатися у практику», — написав він.

Підсумок: історія колишнього посадовця показує, як управлінський досвід може переростати в прикладну науку. Питання, чи допоможуть ці напрацювання врятувати Тернопільський став, який поступово замулюється, залишається відкритим — але саме такі кейси формують попит на фахівців, здатних поєднувати дослідження з реальними екологічними рішеннями.