Чому рушник смердить: головні помилки у сушінні

Вологий рушник є сприятливим середовищем для розмноження плісняви, тому важливо знати, як правильно поводитися з ним після використання. Більшість людей помилково вважають, що затхлий запах — це лише наслідок недостатньо частого прання, проте насправді вирішальну роль відіграє процес сушіння.

Найпоширеніша помилка — залишати рушник зім'ятим або складеним у кілька шарів. Якщо така тканина довго перебуває у вологому приміщенні, на ній може з'явитися цвіль, що й спричиняє стійкий неприємний запах.

Експертка з догляду за білизною Ешлі Кіддер радить давати рушникам "дихати". Після використання варто добре струсити тканину та повністю розправити її перед тим, як вішати. Найкраще сушити рушники на гачках або широких перекладинах, де вони можуть бути розгорнуті повністю. Не слід вішати кілька рушників на один гачок — це перешкоджає циркуляції повітря.

Важливо також забезпечити достатній повітрообмін у ванній кімнаті. Фахівці радять не зачиняти двері під час сушіння або вмикати вентилятор, щоб зменшити вологість у приміщенні.

За умови правильного та швидкого висихання між використаннями банний рушник достатньо прати кожні 3–4 застосування. Окремо наголошується: не варто кидати мокрий рушник у кошик для брудної білизни. Спочатку йому потрібно дати висохнути, інакше процес утворення цвілі лише прискориться.

Отже, щоб рушник залишався свіжим довше, достатньо дотримуватися простих правил: завжди розправляти його після використання, забезпечувати вільну циркуляцію повітря у ванній та не зберігати вологу тканину в закритих просторах.