На Чернігівщині попрощалися з журналістом Олександром Назаренком

Прощання відбулося у Свято-Георгіївському храмі. Колеги згадують Назаренка як людину, до якої можна було звернутися будь-коли — він ніколи не відмовляв у розмові чи допомозі. Виконувач обов'язків редактора «Нашого слова» Віталій Сергійко розповів, що познайомився з Назаренком у 2020 році, коли той запропонував йому роботу — Сергійко тоді перебував у Польщі й не планував займатися журналістикою.

«У будь-яку пору доби до нього можна було зателефонувати, спитати, і він не поспішав, що, от у мене немає часу. Він міг говорити годинами. Такий він був», — каже Сергійко. Коли Назаренко мобілізувався, саме Сергійко перебрав на себе керівництво виданням.

Колишня працівниця редакції Тетяна Глядько, яка працювала з ним 14 років, називає його людиною «з великої літери, безвідмовною та доброю». Інша колишня колега Ольга Бушак пригадала випадок, коли віддала йому парасольку під час дощу, а сама промокла — він переймався цим і дякував.

Олександр Назаренко мав звання заслуженого журналіста України, був співзасновником сайту «Сусіди.City». За словами колег, перед мобілізацією він мав проблеми зі здоров'ям і тривалий час лікувався в обласній та столичних лікарнях. Після служби у храмі поминальна процесія пройшла вулицями Мени, поховали журналіста на центральному кладовищі міста. У нього залишилися дружина, син та донька.