Премія Чорновола-2026: 10 творів змагаються за найкращу публіцистику

Цьогоріч на престижну відзнаку претендують як книжкові видання, так і окремі статті та радіопрограми. Усі роботи об'єднує тема осмислення новітньої історії України, збереження пам'яті про трагічні сторінки минулого та фіксація досвіду війни.

Значна частина номінантів — це документальні свідчення про повномасштабне вторгнення. Зокрема, Людмила Калабуха у книжці «Зробіть НАВПАКИ: життя та продажі ДО і ПІД ЧАС ВІЙНИ» документує суспільний досвід через людські долі. Ганна Половенко у «Життя як уламки скла» веде щоденник з 24 лютого 2022 року, описуючи перші дні війни в Миколаєві та волонтерську роботу. Аліна Тітова у книжці «Незламний та нескорені. Миколаїв — місто героїв» спирається на понад п'ятдесят інтерв'ю з учасниками подій. Олег Журавський у «Моментах війни» зафіксував роботу залізничного підприємства Харкова в перший рік вторгнення.

Історичний блок представлений роботами про радянські репресії та національно-визвольні змагання. Володимир Поліщук у «Заручнику радянської влади» досліджує терор на Кіровоградщині, Сергій Шевченко в архівній розвідці розкриває деталі справи розстріляного 1937 року митця, а Юлія Марцінів у статті про Українську Республіканську Капелу розповідає про культурну місію 1919 року. Окреме місце займає книжка «Українське радіо. Історія буремного століття» Вадима Міського, Тамари Гусейнової та Дмитра Хоркіна — до сторіччя мовника, зокрема про роль Чорновола у запровадженні прямих парламентських трансляцій. Роман Офіцинський у «Майбутнє приходить зненацька…» осмислює десятиліття 2015–2025 років, а радіопроєкт Юлії Чаплінської, Марини Лютої та Анастасії Алєксєєнко «Як ми дорослішали?» аналізує три революції через архівні записи.

Премія імені В'ячеслава Чорновола присуджується щороку з 2004-го за твори, що сприяють утвердженню історичної пам'яті та національної свідомості. Минулими лавреатами були Олег Романчук (2022) та Людмила Житня (2021).