Померла правозахисниця Олександра Делеменчук: що втрачає Україна

Про смерть Олександри Делеменчук повідомила команда Tbilisi Shelter City. Вона заснувала й очолювала цю міжнародну програму тимчасового проживання, яка стала домом для десятків активістів, журналістів і правозахисників, котрі в певний момент залишилися без опори та безпеки.

У зверненні команди програми йдеться про те, що Олександра вміла з'являтися там, де надії майже не залишалося. «Момент, коли ти вже не віриш, що хтось може допомогти, і раптом знаходиш людину, яка просто залишається поряд. Не як експерт, а як людина, яка вирішила, що твоя безпека та твоє життя мають значення», — так описали її роль колеги. Вони наголосили, що її справа житиме через кожного, кого вона врятувала, а додаткову інформацію пообіцяли оприлюднити згодом.

Значення цієї втрати виходить за межі однієї організації. Tbilisi Shelter City — це не просто житло для людей у небезпеці, а механізм, який дозволяє активістам і журналістам продовжувати роботу тоді, коли вдома їм загрожує переслідування. Такі програми тримаються на конкретних людях, здатних ухвалювати швидкі рішення й брати на себе відповідальність. Коли така людина йде, під питанням опиняється не лише пам'ять, а й сталість самої інфраструктури підтримки.

Про масштаб її впливу свідчать відгуки колег із різних країн. Голова правління Медійної ініціативи за права людини Марія Томак написала: «Складно повірити в це. Саша була справжньою, і шалено талановитою людиною. Світла памʼять». Казахстанська правозахисниця, голова фонду «НеМолчи.kz» Дінара Смаілова назвала Олександру «людиною безстрашного серця» і розповіла, що у 2021 році разом з Алматом Мухамеджановим завдяки їй змогла виїхати з Казахстану та отримати професійну допомогу правозахисників. За її словами, Олександра залишила по собі сотні врятованих доль і міцну спільноту.

За освітою Олександра Делеменчук мала ступінь магістра міжнародного права, здобутий у Національному університеті імені Тараса Шевченка. Вона працювала з міжнародною адвокацією, механізмами захисту прав людини й меншин, протидією дискримінації. Її професійний шлях охоплював кілька ролей: співзасновниця волонтерської ініціативи «Євромайдан-SOS», програмна радниця Центру участі та Розвитку в Грузії, спеціалістка з адвокації Української Гельсінської спілки з прав людини, членкиня правління ГО «Вектор прав людини» та експертка Мережі меншин регіону Східного Сусідства.

Для України ця втрата має цілком практичний вимір. Правозахисна спільнота, яка сьогодні документує воєнні злочини, вибудовує міжнародні механізми відповідальності та підтримує людей у вразливих ситуаціях, тримається на персональних зв'язках і довірі. Люди, які вміють поєднувати юридичну експертизу з готовністю бути поруч у критичний момент, — рідкісний ресурс. Саме тому питання про те, хто продовжить започатковані нею програми, є не формальністю, а нагальною потребою.

Наразі відомо, що організація поділиться подальшою інформацією згодом. Найближчим часом важливо, щоб справа, яку Олександра Делеменчук будувала роками, не втратила ні темпу, ні людей, які покладаються на цю підтримку.