Польське СІЗО очима українця: 18 днів за ґратами

Автор, який очолює CEO Club Ukraine, опинився в камері на шість місць, де на момент заселення вже перебували двоє: літній поляк, що розуміє лише рідну мову, та мексиканець із науковим ступенем, який провів за ґратами вже понад рік. Саме він одразу пояснив новачкові ключові правила виживання, головне з яких — не захворіти, адже медична допомога тут зводиться до візиту лікаря раз на тиждень і таблетки ібупрофену.

Серед обов’язкових норм — відвідування туалету виключно сидячи, постійне миття рук та обов’язкове попередження сусідів про похід у вбиральню спеціальними кодовими словами: «крутко» для малих потреб, «остро» для великих, «отвірам» для зливу води чи їжі, а також «пломба», коли двері зачиняються. Порушення цих правил вважається неповагою до тих, хто їсть, і може призвести до конфліктів.

Харчування, за словами автора, мінімальне: на сніданок і вечерю — хліб, маргарин, шматок ковбаси чи джем, на обід — суп і розварені макарони. Грошовий еквівалент денного раціону, як пояснив сусід, становить приблизно п’ять злотих (близько одного євро). Готують їжу самі засуджені. За 18 днів автор схуд на понад шість кілограмів — приблизно 10% власної ваги, хоча дружині через консула передав, що харчування нагадує санаторне.

Режим дня жорсткий: о шостій ранку світло й гучний дзвінок, о 7:15 — перевірка присутніх («апель»), о восьмій — обшук камери з виведенням усіх у коридор. Прогулянка триває годину в бетонній коробці з охороною зверху, двічі на тиждень — п’ятихвилинний душ і десятихвилинні телефонні розмови. Раз на кілька тижнів можна потрапити до світлиці з одним тренажером і турніком.

Цей випадок — нагадування про те, що навіть у країнах ЄС умови утримання під вартою залишаються спартанськими, а людська гідність тримається на самоорганізації в’язнів та їхній здатності домовлятися між собою.