Політичні ігри навколо виборів: що стоїть за заявою Федорова

Через місяць після відставки Михайла Федорова в українському політикумі окреслилися два помітні рухи. По-перше, прихильники умовної «Самопомочі 3.0», зокрема антикорупційні активісти, нарешті отримали лідера, якого їм бракувало — Сергій Притула таким не став. По-друге, частина колишніх прихильників Зеленського, які шукали нові політичні проєкти, почала переходити на бік Федорова. Саме ця група, за спостереженнями аналітиків, є головним донором нового проєкту.

Сама заява Федорова, попри зовнішню спрямованість на вибори, насправді повторює риторику Зеленського 2019 року — про оновлення та очищення влади. Вибори для Федорова — це опція, до якої його штовхає найближче оточення і спонсори, і він, погодившись, прийняв цю гру. Для них це win-win: якщо вибори відбудуться швидко, Федоров має шанс показати результат, як Зеленський наприкінці 2018 року. Якщо ж виборів не буде — вони зможуть зміцнити своє ядро і продовжити послаблювати чинного президента.

Перед Зеленським постає дилема: або призначити технічний уряд «народної довіри», де різні актори гратимуть власні політичні ігри, або кількість прихильників дострокових виборів зростатиме. У будь-якому разі це веде до зменшення політичної ваги президента. Водночас регіональні еліти, які історично є однією з основ держави, вже розкладають яйця в усі кошики й чекають моменту, коли можна буде змінити орієнтири. Головна ж боротьба точиться за вплив на силовиків, що на тлі війни виглядає абсурдно, але контроль над кримінальними провадженнями залишається критичним.

Росіяни, ймовірно, активно використають тему виборів, зокрема аргумент про проведення виборів у Держдуму на окупованих територіях. Українська влада за місяць до можливого голосування не зробила кроків для де-юре легітимізації цих виборів. Досі вибори не відбувалися через страх війни, який переважував потребу в них, і через низькі рейтинги Зеленського. Вони стануть можливими лише тоді, коли страх перед війною поступиться бажанню висловити недовіру владі.