Кравченко підписав підозру директору НАБУ: що стоїть за конфліктом і чим це загрожує

Генеральний прокурор Руслан Кравченко підписав підозру директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу і закликав його піти у відставку. Про це він заявив у відеозверненні, де також пояснив мотиви свого рішення.

За версією Кравченка, так звана операція «Карфаген» мала на меті не лише його самого. За його словами, її справжня ціль — доступ до матеріалів кримінальних проваджень щодо керівників і працівників НАБУ та САП, а далі — усунення генпрокурора і зупинка ухвалення процесуальних рішень у цих справах. Він також заявив, що під час обшуків у службових приміщеннях Офісу генпрокурора співробітники НАБУ та САП отримали доступ до захищених законом матеріалів, а частину документів та електронних даних нібито скопіювали й викрали. Окрім того, Кравченко повідомив, що ОГП здійснює процесуальне керівництво у десятках проваджень щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, які інкримінують працівникам НАБУ і САП. Зокрема, за його словами, Кривонос нібито підробляв документи для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Кравченко також повідомив про підозру людині, близькій до керівника САП Олександра Клименка, — за вплив на керівника Вищого антикорупційного суду, пропозицію йому неправомірної вигоди та сприяння в ухиленні від мобілізації.

Свою відмову від посади генпрокурор назвав свідомим політичним рішенням, яке не є визнанням провини, результатом угоди чи відмовою від подальшої боротьби за репутацію та доброчесність.

Реакція президента була швидкою. Володимир Зеленський заявив, що для цього генпрокурора є лише один шлях — звільнення з посади, і що саме це він йому й сказав. За словами президента, в Україні бачили всі причини для такого рішення, а якщо Кравченко вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Зеленський попросив парламентарів підтримати звільнення невідкладно.

Для людей ця історія має цілком практичний вимір. Йдеться про те, чи зможуть антикорупційні органи далі вести справи проти високопосадовців без взаємних звинувачень із боку прокуратури, чи ні. Коли керівники НАБУ, САП і Офісу генпрокурора обмінюються підозрами, під загрозою опиняється не лише конкретна справа, а й довіра до самої системи: будь-яке рішення у резонансних провадженнях можна буде пояснити не фактами, а відомчою війною. Водночас швидке звільнення генпрокурора без публічного з'ясування обставин теж створює ризик — суспільство не отримає відповіді, хто саме і на якій підставі тиснув на слідство.

Коротко: конфлікт між НАБУ, САП і прокуратурою вийшов у відкриту площину, і тепер усе залежить від того, наскільки прозоро парламент і правоохоронці пояснять свої дії. Без цього пауза в антикорупційних справах може затягнутися, а разом із нею — і питання про відповідальність тих, кого ці справи стосуються.