Острів смерті біля Шотландії: півстоліття заборони через біологічну зброю

Історія острова Грюїнард, розташованого біля узбережжя Шотландії, — це приклад того, як військові експерименти можуть на десятиліття змінити життя цілого регіону. Колись тут жили рибалки та фермери, але з 1940-х років територія стала закритою зоною. Місцеві помітили незвичні явища — загибель овець і дивні хмари над островом, що згодом виявилося наслідками випробувань біологічної зброї.

У 1942 році британська влада обрала Грюїнард як полігон для випробування зброї. Острів був малозаселений, але достатньо близько до материка, щоб було зручно працювати. Землі викупили у жителів, доступ обмежили. Фахівці з дослідницького центру в Портон-Дауні почали вивчати дію спор сибірської виразки — бактерії, яка може довго зберігатися в ґрунті та загрожувати людям і тваринам. Експерименти проводили на вівцях, яких заражали через вибухові пристрої; тварини гинули, а їхні останки знищували або закопували.

Результати виявилися настільки серйозними, що військові навіть розглядали можливість застосування сибірської виразки проти сільського господарства нацистської Німеччини — зокрема, для зараження кормів для худоби. Після завершення експериментів острів не очистили, а просто закрили. Згодом про це почали говорити фермери з материка, а в 1962 році BBC випустила документальний фільм, що привернув увагу громадськості та створив тиск на уряд.

У 1970-х роках влада спробувала знезаразити територію, але повністю це не вдалося. На початку 1980-х з'явилася група «Командос Темного Жнива», яка вимагала остаточного розв'язання проблеми. Її учасники залишали біля Портон-Дауні контейнери з ґрунтом, заявляючи, що він із Грюїнард. Лише у 1986 році розпочали масштабне очищення: верхній шар ґрунту зняли та знищили, територію обробили спеціальними засобами. У 1990-му острів офіційно визнали безпечним.

Сьогодні Грюїнард відкритий для відвідування, але регулярного поромного сполучення немає — потрапити можна лише власним човном за домовленістю. Острів добре видно з дороги A832 поблизу затоки Мангасдейл. Попри формальну безпеку, він так і не став туристичним місцем, залишаючись нагадуванням про ризики, які несе біологічна зброя.