Операція «Вівальді»: навіщо ЗСУ наступають на півночі Донеччини

Про старт операції «Вівальді» 15 вересня 2026 року повідомив командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький. За його словами, українські підрозділи вже зачистили близько 75 км² території, з яких 10 км² було деокуповано. Повністю звільнено села Середнє, Новоселівка та Олександрівка, а Ярова повністю зачищена від російської інфільтрації.

Білецький зауважив, що не надто радий увазі медіа: операція планувалася й починалася в режимі повної інформаційної тиші, і саме це стало запорукою успіху. Головна мета, за його словами, пов'язана зі створенням вигідніших рубежів для оборони, тоді як стратегічним завданням Сил оборони залишається оборона на Донецькому та Луганському напрямках. «Ми не воюємо просто заради десятків або сотень кілометрів. Ми воюємо, в першу чергу, за вигідні рубежі оборони. І, власне кажучи, на ці вигідні рубежі оборони ця операція і повинна вивести українські війська», — зазначив командир корпусу.

У корпусі стверджують, що бойові дії суттєво вплинули на боєздатність підрозділів 20-ї та 25-ї загальновійськових армій Росії. Серед заявлених втрат противника — близько 1500 військовослужбовців, понад 12 тисяч безпілотних літальних апаратів і сотні одиниць броньованої, артилерійської та автомобільної техніки. Окрему роль відіграли підрозділи безпілотних систем: вони атакували маршрути постачання російських військ, через що противник, як стверджується, був змушений частково перенести шляхи доставки пального за межі України — до Воронезької області Росії.

Для обороноздатності Харкова значення операції переважно непряме, але потенційно важливе. Активні дії на півночі Донеччини створюють додаткове навантаження на російські війська та можуть ускладнювати їхні плани щодо подальшого наступу. Удар по логістиці та ресурсах противника потенційно знижує його можливості концентрувати сили на суміжних напрямках. Для Харківщини важливо й те, що стабілізація фронту в районі Лимана ускладнює створення умов для подальшого просування російських військ у напрямку Ізюма та інших районів області.

Щодо подальшого перебігу операції Білецький закликав чекати на нову інформацію, зазначивши, що Україна може «спокійно чекати гарних новин».

Підсумок: «Вівальді» варто оцінювати не за кількістю звільнених квадратних кілометрів, а за тим, наскільки нові рубежі полегшать оборону Донеччини й Луганщини та чи послаблять вони тиск на суміжні напрямки, зокрема харківський.