Олешки в блокаді: до 4 тисяч людей без їжі, ліків і шляху на вихід
У тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині залишається до 4 тисяч людей, і з 26 травня до міста не завозять ні продуктів, ні ліків. Гуманітарні колони, які намагалися прорватися, російські дрони розстрілюють на під'їзді.
Місто, яке 9 вересня мало б відзначати 942-ту річницю від заснування, переживає найтяжчі часи за свою історію. Так ситуацію описала голова Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. До повномасштабного вторгнення тут мешкало понад 24 тисячі людей, нині залишилося до 4 тисяч — серед них десятки дітей і маломобільні мешканці. Останнє постачання продовольства датується 26 травня.
Ситуація погіршувалася поступово. Взимку 2025 року продукти й ліки ще вдавалося завозити раз на кілька тижнів, і ті самі машини вивозили людей. З початку літа цей канал фактично закрився. За словами місцевої жительки Алли Лихман-Малиш, улітку люди трималися на городині — огірках, помідорах, кабачках. Тепер сезон городини завершується, і внутрішніх резервів не залишилося: курей довелося забити, бо годувати їх нічим, а випадки крадіжок картоплі та гарбузів із чужих городів перестали бути поодинокими. Жінка описала настрої в місті як панічні й навіть суїцидальні.
1 вересня вона назвала днем втраченої останньої надії. Четвертий тиждень поспіль люди щоранку чекали на машини з продуктами — і не дочекалися: колону розстріляли дронами на під'їзді до міста. Написи «люди» на автомобілях окупантів не зупинили. Частина мешканців пішла до розбитої колони по вцілілі продукти, попри замінований семикілометровий шлях, — збирали навіть попечену картоплю, цибулю та намоклий під дощем лаваш. За словами Гасаненко, гроші в місті знецінилися повністю: «Скільки б у тебе не було грошей, ніхто нічого не продає». За даними Лихман-Малиш, крупи, борошно, картоплю й чай можна дістати лише в обмін, а цукор і пластинка «Цитрамону» коштують близько 1000 рублів за кілограм.
Пересуватися містом люди майже не наважуються через постійні атаки дронів і щільне мінування. Тіла загиблих тривалий час залишаються непохованими — почасти тому, що це нікому робити, почасти через ризик стати мішенню. Окрім того, росіяни, за словами посадовиці, вимагають везти такі тіла до Каланчака, аби «засвідчити злочини ЗСУ», і можуть покарати за самостійне поховання. Речниця організації Humaniti Естер Вратарьова, чиї волонтери вивозять людей з Олешок, заявила, що вийти з міста неможливо через міни, а продукти й ліки не підвозять із червня.
Україна намагається розв'язати проблему дипломатичним шляхом. Ще 7 травня МЗС оголосило про гуманітарну катастрофу в Олешках, Голій Пристані, Старій та Новій Збур'ївці й закликало міжнародну спільноту реагувати, звернувшись до Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо евакуації цивільних. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповідав, що в березні офіційно писав до МКЧХ, і організація підтвердила готовність надати всю технічну допомогу — усе впирається в домовленість із РФ про режим тиші хоча б на один день. За його даними, в Олешках перебуває близько 200 дітей, яких потрібно вивезти терміново. Голова окупаційної адміністрації регіону Володимир Сальдо наприкінці травня заперечував гуманітарну кризу, називаючи повідомлення про неї «лицемірством», а 20 червня представник МЗС РФ Родіон Мірошник уже визнав катастрофу в розмові з пропагандистами, поклавши провину на Україну та Захід.
Гасаненко переконана, що згоди на «зелений коридор» росіяни не дадуть: за її словами, людей використовують як живий щит. Водночас посадовиця наголошує, що йдеться не обов'язково про вивезення в Україну — людей можна було б доправити хоча б до Скадовська чи тимчасово окупованого Криму, аби не залишати їх помирати. Поки що ж Олешки, за висловом місцевої жительки, залишаються містом, яке «кричить про допомогу, але ніхто не чує».
