Надгробок Коновальця повернули в Україну: деталі перепоховання

Меморіальні плити, які понад 80 років стояли на могилі Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі, тепер зберігатимуться в музеї-садибі в Зашкові. Їх виготовили ще 1939 року — до першої річниці вбивства полковника. За словами керівника музею Івана Хоми, плити долучать до постійної експозиції.

Через повномасштабну війну більшість музейних цінностей довелося сховати в безпечне місце. Серед них — родинна реліквія Коновальців, образ святої Терези, вишиті матір'ю полковника серветка та рушник, меблі з римського помешкання, а також документи брата Мирона. У музеї зберігаються й родинні фотографії, зокрема сина Юрія, який помер від раку у 34 роки, тож прямих нащадків Євгена Коновальця не лишилося.

Історія вшанування Коновальця на його малій батьківщині непроста. Пам'ятник у Зашкові встановили в червні 1991-го до сторіччя від дня народження, а вже за місяць його підірвали невідомі. Як розповіла наукова співробітниця музею Оксана Яцкович, нападники погрожували місцевій вчительці, яка жила поруч, стріляли по даху будинку, а за дві хвилини пролунав вибух. Згодом монумент відновили, а пошматований перший пам'ятник залишили поряд як нагадування.

Останки Євгена Коновальця, якого вбили агенти радянських спецслужб у Роттердамі 1938 року, повернули в Україну. Їх перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Історик Микола Посівнич наголошує: створення пантеону для визначних діячів, які боролися за незалежність, — питання, що запізнилося на десятиліття. Коновалець, як і Петлюра та Бандера, у своїх заповітах говорив, що сенс їхнього життя — самостійна українська держава, тож перепоховання їхнього праху в Києві має символічне значення.

Повернення пам'ятних плит і останків — це не лише вшанування минулого, а й крок до відновлення історичної справедливості. Раніше, у травні 2026-го, на НВМК уже перепоховали останки іншого діяча ОУН Андрія Мельника та його дружини.