«Дуже хотів захищати Україну»: на Волині попрощалися з 22-річним лейтенантом НГУ Романом Григор'євим

Прощання з воїном відбулося у Свято-Михайлівському храмі, де його відспівали, а поховали на місцевому кладовищі в Підгайцях. Роман Григор'єв був оператором бойової групи спецпризначення.

За даними Луцької міської ради, 16 серпня 2026 року лейтенант за особливих обставин зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Лише 15 вересня за результатами впізнання стало відомо про його загибель.

Шлях Романа до військової служби почався у 18 років, коли його призвали на строкову службу до Національної гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він разом із побратимами воював в Ірпені. Згодом здобув освіту в Київському інституті Національної гвардії України та отримав звання лейтенанта.

«Спортсмен, любив займатися дзюдо. Потім ми разом перекваліфікувалися на самбо. Брав участь в змаганнях, посилено тренувався і дуже хотів захищати Україну. За неї й загинув», — розповів однокурсник Романа Віталій.

У загиблого залишилися мама, батько, бабуся, брат і дві сестри.

Для Волині та всієї країни це ще один приклад того, якою ціною дається оборона: на фронт ідуть молоді люди, які могли б будувати цивільне життя, але обрали військову службу. Історія Романа Григор'єва показує, як швидко строкова служба перетворюється на професійний військовий шлях, а отримані навички — на потребу виконувати найскладніші завдання. Водночас вона нагадує про тривалість і болючість процедур впізнання, через які родини загиблих воїнів місяцями живуть у невідомості, перш ніж отримати підтвердження втрати.

Підсумок: Роман Григор'єв загинув у 22 роки, залишивши по собі пам'ять як про спортсмена й воїна, який свідомо обрав захист України. Його похорон у Підгайцях — це не лише прощання родини та громади, а й нагадування про масштаб втрат, які несе країна.