Мобілізаційний резерв: бюрократія блокує доступ до дефіцитних ресурсів

Система відповідального зберігання матеріальних цінностей, які формують мобілізаційний резерв, перетворилася на джерело проблем для підприємств. Ухвалена урядом постанова №849 від 14 липня 2025 року мала оновити правила, однак на практиці вона не розв'язала ключову проблему — неможливість швидко розблокувати державне майно для потреб фронту чи цивільної інфраструктури.

Зберігачі державних запасів змушені роками виділяти власні площі під товари, які не можна перемістити чи здати в оренду. Витрати на охорону, комунальні послуги та підтримання умов зберігання лягають на бізнес, а компенсації з бюджету часто заблоковані бюрократичними процедурами. Окрема загроза — кримінальна відповідальність: якщо профільне міністерство не ухвалює рішення про оновлення чи розбронювання майна, воно псується, а під час перевірок звинувачення часто висувають керівництву підприємства, а не державним органам.

Найгостріша ситуація виникає, коли підприємство-зберігач опиняється в процедурі банкрутства. Закон про державні резерви забороняє таким суб'єктам виступати зберігачами, але ліквідатор не може включити державне майно до ліквідаційної маси. Водночас він не має права витрачати кошти кредиторів на охорону чужих активів. Якщо склад розташований у зоні бойових дій, майно залишається без нагляду та під загрозою знищення чи розкрадання. У результаті підприємство не може повернути майно державі, а кредитори роками не отримують розрахунків.

Нова постанова передбачала передачу цінностей профільним міністерствам, але не встановила механізмів впливу на чиновників, які зволікають із прийняттям майна на свій баланс. Замість спрощеної процедури вилучення, нормативна база вимагає тривалих звітів через закриті канали зв'язку, поки ресурси втрачають термін придатності. Зберігачі змушені звертатися до судів, але справи тривають роками.

Вирішення проблеми потребує рішучих дій: запровадження права передавати майно за одностороннім актом, якщо держава не реагує протягом 30 днів, першочергової передачі придатних ресурсів Силам оборони та персональної відповідальності керівників держорганів за бездіяльність. Без цього мобілізаційний резерв залишатиметься не елементом захисту, а тягарем, що нищить економіку.