Львівщина прощається з п'ятьма загиблими захисниками: що відомо про кожного

18 вересня Львівська область прощається з п'ятьма захисниками, які полягли у боротьбі з російськими загарбниками. Про це повідомила Львівська обласна військова адміністрація. За оприлюдненими даними, воїни служили в різних частинах і загинули в різний час — від грудня 2023-го до березня 2025 року, а географія їхніх останніх боїв охоплює Донецьку та Сумську області.

Найдовше рідні чекали звістки про Вадима Гладуша з Дніпра. Солдат військової частини А4038 загинув 14 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Терни Краматорського району на Донеччині, але з того часу вважався зниклим безвісти. Захиснику назавжди 38 років. Поховають його у Трускавці, де нині мешкають його рідні.

Сергій Миронюк із Шептицького служив солдатом, стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення військової частини А7035. Він загинув 23 березня 2025 року в Покровську на Донецькій області. Ігор Куч із села Воютичі Бісковицької громади мав звання майстер-сержанта й був головним сержантом-командиром інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1-го батальйону безпілотних систем військової частини А7031. Він поліг 12 вересня під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Ще двоє воїнів загинули на Покровському напрямку та в Донецькій області. Микола Рибак, уродженець села Бучали Комарнівської громади Львівського району, служив у Національній гвардії України і загинув 30 травня 2025 року поблизу селища Гродівка Покровського району. Йому було 32 роки; поховають його в селі Новосілка на Тернопільщині, де він жив разом із дружиною. Богдан Курудз із села Риків Козівської громади був молодшим сержантом і загинув 3 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Свиридонівка Донецької області. Захисникові було 26 років.

Для громад Львівщини та сусідніх областей ці п'ять історій — нагадування про ціну, яку платить країна за свою безпеку. За кожною з них стоїть не лише втрата конкретної родини, а й тривалий процес встановлення обставин загибелі, повернення тіл і поховання — особливо в тих випадках, коли військовослужбовець довгий час вважався зниклим безвісти. Служби та місцеві адміністрації супроводжують такі справи, а громади беруть на себе організацію прощання.

Прощання з воїнами відбувається в різних населених пунктах — від Трускавця до Тернопільщини, де поховають Миколу Рибака. Це ще один вимір війни: вона розкидає долі людей далеко за межі їхніх рідних міст і сіл, а пам'ять про загиблих зберігають уже не там, де вони народилися, а там, де живуть їхні близькі.