Куди подіти бадилля помідорів: що дає повторне використання

Найпростіший шлях — спалити повністю сухе бадилля, а золу використати як ґрунтову добавку. У ній є калій, кальцій та інші мінерали, і вона здатна підвищувати pH ґрунту. Проте з цим варто бути обережними: золу не вносять поблизу лохини та інших культур, що люблять кислий ґрунт. Також її краще не лишати на ділянці, де наступного року садитимуть картоплю, — підвищення pH може посилити ризик парші.

Якщо нагрівати бадилля за обмеженого доступу кисню, виходить біовугілля, яке покращує властивості ґрунту. Щоправда, тонкі томатні стебла дають його небагато, тож цей спосіб має сенс радше разом з обвуглюванням гілок чи іншої деревини. Здорові подрібнені рештки можна закопати приблизно на 30 см, але не там, де наступного року ростимуть помідори, перець, баклажани чи картопля: частина збудників хвороб здатна зберігатися в ґрунті та рослинних залишках.

Міцні гнучкі стебла можна переплести й отримати тимчасову шпалеру або декоративний вінок. Така конструкція недовговічна — після висихання стебла стають крихкими. Ще один варіант — розкласти бадилля на доріжці між грядками й накрити соломою чи деревною тріскою. Воно блокуватиме світло й стримуватиме бур'яни, хоча волога рослинна маса може стати укриттям для слимаків.

З листя здорових томатів садівники традиційно готують настій проти попелиці та дрібних гусениць. Водночас наукових доказів його високої ефективності небагато. Головне правило в усіх цих випадках — використовувати повторно лише здорове бадилля. Хворі рослинні рештки краще прибрати з городу, щоб не створювати умов для збереження та поширення інфекцій.