Виїзд Кравченка за кордон і підозра голові НАБУ: що це означає для антикорупційної системи

За словами Кравченка, мета поїздки — зустрічі з міжнародними партнерами, яких він має поінформувати про ситуацію в українській антикорупційній системі. Генпрокурор говорив про "ознаки концентрації неконтрольованого впливу" антикорупційних органів та ризики для державного суверенітету, верховенства права і демократичних інституцій. У "Центрі протидії корупції" натомість заявили, що підозру директору НАБУ Кравченко підписав в обмін на можливість виїхати за кордон. У НАБУ та САП назвали підозру продовженням систематичних атак на антикорупційні органи.

Контекст цієї ситуації сягає операції НАБУ і САП під назвою "Карфаген", у межах якої викрили посадовців Офісу генпрокурора в покриванні діяльності шахрайських кол-центрів. Після цього Кравченко подав у відставку, але Верховна Рада ще не проголосувала за його звільнення, тож він далі виконує обов'язки генерального прокурора. У межах "Карфагена" НАБУ повідомило про підозру заступнику начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергію Кропиві. Під час судових засідань САП оприлюднила стенограми його розмов із Кравченком, де Кропива фігурує як людина, якій генпрокурор доручав, зокрема, питання ремонту його незадекларованого будинку та організації поїздок дружини. Кравченко заперечує свою причетність до сприяння діяльності шахрайських кол-центрів.

Після заяви генпрокурора про підозру голові НАБУ президент Володимир Зеленський закликав Верховну Раду невідкладно проголосувати за відставку Кравченка.

Для антикорупційної архітектури України ця історія має кілька вимірів. По-перше, вона засвідчує відкритий конфлікт між Офісом генпрокурора та незалежними антикорупційними органами — замість взаємодії в межах справ сторони обмінюються взаємними звинуваченнями. По-друге, ключовою стає позиція парламенту: саме від голосування за відставку залежить, чи збереже Кравченко повноваження. По-третє, виїзд генпрокурора за кордон і його намір говорити з партнерами про "неконтрольований вплив" антикорупційних органів роблять внутрішній конфлікт предметом міжнародної уваги, а отже — чинником, який може вплинути на довіру до українських інституцій.

Підсумок: наразі Кравченко перебуває за кордоном, Верховна Рада має визначитися щодо його відставки, а антикорупційні органи наполягають, що зазнають системного тиску. Як саме розв'яжеться цей вузол, залежить від рішень парламенту та подальших кроків Офісу генпрокурора, НАБУ і САП.