Кравченко підписав підозру Кривоносу: що стоїть за конфліктом у антикорупційних органах

Про підписання підозри Кравченко повідомив у своєму телеграм-каналі в понеділок. За його словами, йдеться про підроблення офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі та про фіктивне усиновлення, яке, як стверджує генпрокурор, мало штучно створити підстави для уникнення відповідальності в суді.

Друга підозра, яку підписав Кравченко, стосується людини з близького оточення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка. Її підозрюють у впливі на суддів Вищого антикорупційного суду, пропозиції їм неправомірної вигоди та сприянні в ухиленні від мобілізації.

За словами генпрокурора, Офіс генпрокурора здійснює процесуальне керівництво у десятках кримінальних проваджень щодо працівників НАБУ і САП, у межах яких уже допитано понад сто осіб. Кравченко також публічно закликав очільників обох антикорупційних відомств залишити посади.

Ці події розгортаються на тлі власної історії Кравченка. Раніше він подав у відставку після того, як НАБУ в межах операції "Карфаген" оприлюднило матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, у яких він фігурує разом із прокурором Вдовиченком. Підозру самому Кравченку не висували, а рішення про його звільнення має ухвалити Верховна Рада. Посадовець категорично заперечує причетність до легалізації коштів від незаконних кол-центрів і наявність незадекларованих активів, називаючи звинувачення антикорупційного бюро безпідставними.

Для України ця ситуація має кілька вимірів. По-перше, вона стосується безпосередньо інституційної спроможності двох ключових антикорупційних органів: публічний конфлікт між їхнім керівництвом і Офісом генпрокурора ускладнює і розслідування, і довіру до їхніх результатів. По-друге, вона впливає на міжнародний контекст — антикорупційна інфраструктура є однією з умов співпраці України з партнерами. По-третє, від того, як завершиться цей епізод, залежить, наскільки швидко Верховна Рада розгляне питання відставки генпрокурора і хто очолить відомства далі.

Поки що відомо лише про підписані підозри та заяви сторін. Юридичні наслідки для фігурантів визначатимуть суди, а політичні — парламент і президент. Найближчі тижні покажуть, чи залишиться цей конфлікт у площині кримінальних проваджень, чи переросте у кадрове перезавантаження всієї антикорупційної вертикалі.