Інвалідність в Україні: трьох умов достатньо, але діагнозу замало

Після ліквідації МСЕК в Україні діє нова система оцінювання, і для багатьох людей це означає зміну самої логіки ухвалення рішень. Тепер ідеться не про формальну фіксацію діагнозу, а про комплексну оцінку того, як стан здоров'я позначається на повсякденному житті людини. Саме тому фахівці Безоплатної правничої допомоги наголошують: мати захворювання — недостатньо.

Перша обов'язкова умова — стійкі порушення функцій організму. Ідеться про фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні розлади, які тривають щонайменше 12 місяців або, за прогнозами, триватимуть не менше року чи можуть призвести до смерті. Важливий нюанс: статус можуть встановити навіть тоді, коли шанси на покращення за найкращого лікування мінімальні. Тобто оцінюють не сьогоднішній стан як такий, а його стійкість і подальший перебіг.

Друга умова — обмеження життєдіяльності. Експерти дивляться, наскільки помірно, виражено або значно людина втратила здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю поведінки чи виконання трудової діяльності. Це той вимір, який раніше часто губився за діагнозом, а тепер є ключовим: саме тут стає видно, як хвороба змінює реальне життя, а не лише медичну картку.

Третя вимога — потреба в заходах соціального захисту, тобто в постійній підтримці. За наявності інвалідності людина може отримати технічні засоби реабілітації, медикаменти та вироби для амбулаторного використання. Для багатьох родин це не абстрактна пільга, а щоденна необхідність — від засобів пересування до ліків, без яких лікування просто уривається.

Процедурно все розділено за віком. Для повнолітніх експертизу проводять експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Для дітей діє окремий порядок: статус інвалідності встановлюють лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів. Такий поділ важливий для батьків, які шукають, куди звертатися, і для дорослих, які після реформи можуть розгубитися у звичних маршрутах.

Окремо варто нагадати про гроші. Принцип розрахунку пенсії по інвалідності не змінився: її розмір залежить від групи та визначається як відсоток від пенсії за віком. Тобто реформа торкнулася насамперед того, як ухвалюють рішення про статус, а не самої формули виплат.

Підсумок простий: інвалідність сьогодні — це не «довідка про хворобу», а визнання того, що людина потребує підтримки держави. І головне для заявника — зібрати докази не лише діагнозу, а й того, як він обмежує щоденне життя та працездатність.