Демократія як фундамент незалежності: чому Україна не обере диктатуру

Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності, і цей ювілей знову актуалізує питання: що важливіше — ефективність влади чи свобода громадян? Відповідь, яку українці давали протягом десятиліть, залишається незмінною: справжня незалежність неможлива без демократії.

Саме тому, на думку авторів, заклики до диктатури, які лунають у публічному просторі, є не лише помилковими, а й небезпечними. Вони ігнорують історичний досвід українського національно-визвольного руху, який у своїх програмних документах, зокрема у липні 1944 року, передбачав побудову незалежної держави з демократичним устроєм, а не авторитарним правлінням.

Традиція демократії простежується і в діяльності Української Національної Ради, створеної після війни як представницького органу, і в русі дисидентів, і в гаслах Помаранчевої революції та Революції Гідності. Саме ця традиція дозволяє Україні вже тринадцять років протистояти російській агресії, адже Росія воює не лише за територію, а проти самого українського вибору бути вільною європейською нацією.

Протиставлення демократії безпеці чи свободі перемозі — це шлях до заперечення того, заради чого боролися попередні покоління. Демократична Україна зберігає довіру світу та перспективу членства в ЄС, але головне — це внутрішній вибір самих українців, які 35 років тому проголосували не лише за незалежність, а й за свободу.

Підсумовуючи, можна сказати: сьогоднішнє завдання України — відстояти у війні і незалежність, і демократію, оскільки втрата одного неминуче означатиме втрату іншого.