Артилерія як відповідь на нову хвилю мобілізації РФ

На тлі політичних прогнозів щодо нового етапу мобілізації в Росії, Україна має готуватися до можливого збільшення живої сили противника вже у найближчі місяці. Навіть за умов економічних труднощів, контрактні виплати можуть стати для збіднілого населення чи не єдиним джерелом доходу, що дозволить агресору продовжувати поповнювати війська.

Очікується, що тактика ворога не зміниться — систематичний тиск малими групами, пошук розривів у обороні та перевантаження української системи ураження масою мікроцілей. Це змушує Україну витрачати дефіцитні ресурси та увагу операторів на численні цілі, тоді як ціна людського життя для російського командування залишається низькою.

Відповідь України має бути технологічною, а не людською. Це означає не лише збільшення кількості озброєнь, а й створення єдиного контуру, де розвідка, дрони, артилерія, зв'язок і логістика працюють як одне ціле. Дискусія "дрони чи артилерія" є хибною: дрони стали важливим засобом розвідки та точкового ураження, але саме артилерія забезпечує масштаб і темп вогню, особливо по групових цілях, і не залежить від каналів зв'язку, які може глушити РЕБ.

Досвід 2022 року, коли Росія отримала десятикратну перевагу в обсягах артилерійського вогню після вичерпання українських запасів, має стати основою для промислової політики. Снаряд, що лежить на складі за сотні кілометрів, не є доступним боєприпасом — цінність має лише той, що може бути доставлений у межах бойового циклу. Тому критично важливо розвивати серійне виробництво 155-мм боєприпасів із більшою дальністю.

Українські виробники вже демонструють прогрес: компанія "Укр Армо Тех" за менш ніж рік розробила снаряд із дальністю понад 30 км, а наступним рубежем є 40+ км і в перспективі 50+ км. Це дозволить уражати артилерію, логістику та командні пункти противника превентивно, зменшуючи кількість малих штурмових груп, що досягають кілзони, та знижуючи ризики для українських розрахунків.

Створення таких боєприпасів формує нову інженерну школу в Україні, якої до 2022 року фактично не існувало. Це має значення не лише для фронту: війна спустошила європейські арсенали, і Україна може стати одним із авторів нової архітектури європейської безпеки, а не лише споживачем чужих рішень.

Росія зберігатиме здатність кидати в бій десятки тисяч людей, тому Україна має бути готовою до масштабованого ураження до того, як ворог накопичить сили. Перехід від дальності 30+ до 50+ км — це не технологічне змагання, а стратегічний розрахунок, важливий для України та майбутньої безпеки Європи. Епоха артилерії не завершилася, і саме вона залишається надійним засобом ураження в комплексі з новітніми технологіями.