7 найгучніших порід собак: від хаскі до чихуахуа — що варто знати власникам

Гучна поведінка собаки — не завжди погана риса, але вона може суттєво вплинути на комфорт у домі та стосунки з сусідами. За досвідом ветеринарки Аманди Чемберс, є породи, які виють і гавкають значно частіше за інших, і до цього варто бути готовим.

До переліку найголосистіших увійшли як великі їздові собаки, так і маленькі компаньйони. Сибірські хаскі та аляскинські маламути, за словами фахівчині, можуть видавати звуки майже безперервно — іноді навіть заважаючи ветеринару спілкуватися з господарем під час огляду. Ці породи потребують багато руху та уваги, інакше їхня енергія шукатиме вихід у витті чи спробах подолати огорожу.

Окрему групу становлять гончі — бассет-хаунди, біглі та бладхаунди. Для них голос історично був робочим інструментом: мисливці визначали місцеперебування собаки за звуком. Біглі, зокрема, можуть реагувати гавкотом навіть на легкий дотик, а бассет-хаунди здатні вити, коли їх несподівано беруть на руки. Власникам біглів варто памʼятати: якщо пес виє, випрошуючи їжу, потурати не слід, адже порода схильна до ожиріння.

Не менш голосистими виявилися й крихітні породи. Чихуахуа та йоркширські терʼєри активно реагують на незнайомців і можуть гучно сповіщати про появу гостей. Утім, як зауважує Чемберс, рання соціалізація та навчання здатні суттєво зменшити надмірний гавкіт. Для йорків також важливо враховувати, що їхня шерсть потребує постійного догляду.

Бладхаунди, попри репутацію гучних собак, у клініці поводяться стримано, але вдома активно виють, помітивши потенційну здобич. Ця порода з надзвичайно розвиненим нюхом зазвичай спокійна й віддана, проте її голосові здібності варто брати до уваги.

Вибір породи — це завжди компроміс між бажаними рисами та реальними потребами тварини. Якщо тиша в домі для вас критична, варто або обирати менш голосистих собак, або бути готовими до регулярних занять із виховання, які допоможуть тримати гавкіт під контролем.