46 важкопоранених «азовців» з Оленівки досі в полоні: чому їх не повертають?

У ніч на 29 липня 2022 року в колонії в Оленівці на Донеччині прогриміли три вибухи. 41 людина загинула одразу, щонайменше дев’ятеро — через ненадання медичної допомоги. Загалом у бараку перебувало 193 військовополонених. Росія оприлюднила список із 71 пораненого, з яких двоє померли дорогою до лікарні. На сьогодні в Україну вдалося повернути лише 23 особи. Решта 46 досі в полоні, причому за останній рік не звільнили жодного.

Як розповіла Анна Лобова, дружина важкопораненого «азовця» Олега Лобового, поширена теза, що ці бійці є «важливими свідками» і тому Росія не хоче їх віддавати, — неправдива. «Ці люди не пам’ятають абсолютно нічого, крім того, що вони лягли спати, прокинулися від поранення або сильного полум’я. Вони не свідки, вони жертви», — наголосила вона на пресконференції 28 липня в Києві.

Родини наголошують, що список тих, кого мали перевести в «барак 200» напередодні теракту, формувався і коригувався. За даними «Спільноти Оленівки», його укладав «зрадник з “Азову”» з позивним Єрмолай. Дружини закликають правоохоронців розібратися в цьому, але нарікають на брак комунікації з Координаційним штабом, СБУ та Генпрокуратурою. Вони зверталися до народного депутата Олександра Ковальова, який був серед перемовників під час виходу гарнізону з «Азовсталі». У червні парламент підтримав його звернення до Офісу Президента, але, за словами Анастасії Гондюл, дружини полоненого, відповідь була перенаправлена до Координаційного штабу без реального втручання гаранта.

Історія Олега Лобового — одна з п’яти, показаних у документальному фільмі «Оленівка. Листи». Його дружина Анна з донькою Марією виїхала з окупації в серпні 2022-го, заплативши великі гроші, і з того часу родина мандрує Україною. Чотирирічна Марія навчилася читати і писати, щоб отримати листа від батька, але зв’язок із ним майже відсутній. Інша мати, Наталія Воронович, каже, що її сина Іллю, якому на момент полону був 21 рік, засудили на 27 років за «тероризм» у 2024 році. Інформацію про нього родина дізнається випадково — від звільнених побратимів або через листи, які проходять цензуру.

«Ми хочемо згадувати про нашого тата з любов’ю, а не у зв’язку з цією трагедією», — каже Світлана Солонська, чий чоловік Владислав загинув у теракті. Його тіло майже два місяці лежало в Києві, поки родина не здала ДНК. За словами Марії Климак із Медійної ініціативи за права людини, з «бараку 200» засуджено або тривають суди щодо 38 «азовців», а справи мають закритий характер. Росія не поспішає віддавати тих, кого вважає «терористами», а в Україні, за словами родин, не вистачає засуджених росіян для рівноцінного обміну.